3D-принтери (3D-принтери), також відомі як тривимірні принтери (3D-принтер), – це пристрої, які створюють тривимірні об'єкти шляхом пошарового додавання матеріалів. Вони використовують файли цифрових моделей як основу, а також спеціальні воскові матеріали, порошкові метали або пластики та інші матеріали, що зв'язуються, для створення тривимірних об'єктів шляхом пошарового друку.
Принцип роботи
Принцип роботи 3D-принтера схожий на принцип роботи традиційного струменевого принтера, але на виході отримується тривимірний об'єкт, а не двовимірне зображення. Він використовує технологію шаруватої обробки та суперпозиційного формування для накладання матеріалів шар за шаром, щоб зрештою сформувати повний тривимірний об'єкт. Поширені технології 3D-друку включають моделювання напиленням методом наплавлення (FDM), стереолітографію (SLA) та маскову стереолітографію (MSLA).
Галузі застосування
Технологія 3D-друку широко використовується в багатьох галузях, включаючи медицину, промисловий дизайн, архітектуру, освіту тощо. У медичній галузі 3D-друк може бути використаний для виготовлення індивідуальних протезів та зубних брекетів; у промисловому дизайні його використовують для швидкого прототипування та дрібносерійного виробництва; у сфері архітектури 3D-друк може друкувати архітектурні моделі та навіть компоненти; в галузі освіти 3D-принтери розвивають креативність та практичні здібності.
Історична довідка
Технологія 3D-друку виникла в 1980-х роках і була винайдена Чаком Халлом. Після років розвитку технологія 3D-друку продовжує вдосконалюватися, від ранньої технології швидкого прототипування до сьогоднішнього широкого застосування, ставши важливою технологією адитивного виробництва.
Завдяки цій інформації ви можете повністю зрозуміти визначення, принцип роботи, сферу застосування та історію 3D-принтерів.






